Термін «важкий метал»

Походження терміну точно невідоме. Словосполучення «хеві-метал» вперше з'явилося в новелі американського письменника Вільяма Берроуза «The Soft Machine»(1962). В наступній новелі Nova Express (1964), автор використовує цей термін як метафору наркотику. Зважаючи на дати написання творів сумнівно, що автор пов’язував цей термін з музикою. Але можливо, що його твори мали вплив на подальше використання терміну. Термін поширився після композиції американської групи Steppen Wolf «Born To Be Wild» (1968), у якій є слова heavy metal thunder, тобто грім важких гармат.

Термін «хеві-метал» в застосуванні до характеру та звучання сольної партії електричної гітари в рок-гурті вперше використав американський рок-оглядач Лестер Бенгз, який працював у журналі Creem. Після відвідин в 1969 році музичного фестивалю в Атланті він особливо полюбив музику гурту Grand Funk Railroad, що була ніби й подібною до більшості хард-рокових гуртів, але й не підлягала жодній з існуючих тоді класифікацій. Гітарні звуки Grand Funk Railroad були такими ж «важкими», як і в інших виконавців хард-року, але завдяки використанню гуртом різноманітних електронних приставок це звучання стало чистішим та гострішим.

[ред.] 1970-ті

Розвиток важкого металу в 1970-х роках – дискусійна тема серед істориків музики. Одні називають цей період ерою "розпродажу”, тому, що такі гурти як Blue Öyster Cult змогли досягти деякого успіху як мейнстрімова музика, а представники "патлатого металу” з Лос-Анжелеса навіть стали улюбленцями серед фанів поп-музики, особливо в 1980-х роках. Інші ігнорують, або применшують значення цих гуртів і більше концентруються на появі класичних впливів, які можна почути в композиціях Едді Ван Халена, Ренді Роадза та інших. Ще інші описують кінець 1970-х як перехрестне запилення важкого металу панк-роком (типу Sex Pistols) яке завершилось появою десь в 1980 році нової хвилі британського важкого металу, провідними гуртами якої були Judas Priest та Iron Maiden.

Віртуозне володіння гітарою (піонером якого був представник попереднього покоління музикантів Джиммі Хендрікс) знову з'явилося на передньому плані завдяки Едді Ван Халену. Багато критиків вважають його соло "Eruption" (Van Halen, 1978) важливою віхою. Річі Блекмор, Ренді Роадз (з Оззі Озборном та Quiet Riot) та Інґві Малмстін продовжили цю тенденцію і в окремих випадках використовували класичні гітари або гітари з нейлоновими струнами на важкометалевих концертах.

Концерт Iron Maiden

Однак ця тенденція ослабла в музиці Ронні Джеймса Діо (деякий час був вокалістом Black Sabbath) і пізніше Judas Priest та Iron Maiden, які стали завершальною фазою чистого важкого металу, чий родовід коротко описується так - Хендрікс, Black Sabbath, Led Zeppelin та Deep Purple. А далі, на початку 1980-х достойними продовжувачами стали Metallica та Slayer, важкий метал досяг межі агресивності та гучності в треш-металі, спід-металі, блек-металі та дез-металі.

[ред.] 1980-ті й далі

Ізольований розвиток важкого металу, який відбувався в цей час переважно в США, пройшов повний цикл і повернувся до популярних тенденцій (опопсився). Яскравим представником цього процесу є Quiet Riot. Протягом 1980-х припопсовані форми хард-року з духом вечірок і глемовим впливом на зовнішній вигляд (часто описується як «патлатий метал» через довге волосся музикантів) займали перші місця в хіт-парадах деяких країн. Серед суперзірок цього напрямку були Def Leppard, Poison, Bon Jovi, Cinderella, Mötley Crüe, Ratt, Guns'n' Roses.

В середині 1980-х років в важкому металі з’явилося стільки різноманітних течій, що нові класифікації створювалися фанами, фірмами звукозапису, музичними журналами. В цьому хаосі відмінності між піджанрами не розуміли навіть виконавці. Важливі підстилі початку 1980-х були: треш-метал, піонерами якого була велика трешова четвірка (Anthrax, Megadeth, Metallica та Slayer, інколи до них додають Testament), та поп-метал (або "патлатий метал”) гурти типу Bon Jovi та Def Leppard. В кінці 1980-х остаточно формуються спід-метал, блек-метал, дум-метал та дез-метал.

Пізніші стилі важкої рок-музики 1990-х, такі як грандж (яскравий представник — Nirvana) містять вплив важкого металу але їх не відносять до підстилів.